Фінанси всередині продукту
Вбудовані фінансові сервіси (embedded finance) – це інтеграція платежів, кредитування, страхування чи інших фінансових продуктів безпосередньо у нефінансову платформу, коли клієнт отримує фінансову послугу, не залишаючи звичного для нього застосунку чи маркетплейсу.
Логіка цього тренду проста. Компанія, яка й так утримує увагу клієнта, отримує можливість монетизувати цю увагу ще й фінансовою маржею, а не лише продажем основного товару чи послуги.
Він виділяє кілька галузей, де ця логіка проявляється найпомітніше:
- Рітейл і e-commerce, де розстрочка на касі та вбудовані гаманці стали стандартною частиною чекауту;
- SaaS-платформи для бізнесу, які додають кредитування чи виплати постачальникам прямо у власний інтерфейс;
- Логістичні та маркетплейс-платформи, що пропонують продавцям миттєвий доступ до обігових коштів на основі даних про їхні продажі.
«Фінансова складова таких бізнесів стала потужним каталізатором утримання клієнтів і призвела до несподівано великих ринків», так фінтех-підприємець Артем Ляшанов описав ефект, який вбудовані фінансові сервіси мають на бізнес-моделі платформ.
Три аргументи, чому цей тренд навряд чи є тимчасовим
Артем Ляшанов наводить кілька аргументів на користь того, що вбудовані фінансові сервіси залишаться довгостроковою частиною ландшафту, а не черговим хайпом. Нефінансова компанія і так бачить історію замовлень, оборот чи поведінку користувача, тож для платформи оцінка фінансового ризику клієнта потребує менше додаткових зусиль, ніж для стороннього банку. Клієнтський шлях коротшає.
Клієнту не потрібно переходити на сторонній сайт банку чи страхової компанії, а це прямо впливає на конверсію в оформлення продукту, каже експерт. Технічний поріг входу знизився. Розвиток моделі Banking-as-a-Service дозволив нефінансовим компаніям підключати готову ліцензовану інфраструктуру через API, не отримуючи власної банківської ліцензії.
Banking-as-a-Service (BaaS) – це коли компанія, яка не є банком, орендує банківську інфраструктуру через API, замість того щоб самій отримувати банківську ліцензію.
Ліцензія чи партнерство
Артем Ляшанов звертає увагу на розмежування, яке визначає, наскільки глибоко компанія занурюється у фінансові зобов'язання. Йдеться про те, чи отримує компанія власну фінансову ліцензію, чи підключається до інфраструктури партнера, який цю ліцензію вже має.
За його словами, це розмежування напряму впливає на розподіл відповідальності:
- Компанія-власник ліцензії відповідає за капітал, резерви та повний комплаєнс перед регулятором так само, як традиційний фінансовий інститут;
- Компанія-партнер делегує цю відповідальність ліцензованому провайдеру, але зберігає відповідальність за прозорість умов продукту перед власним клієнтом і за вибір надійного партнера.
«Ідея вбудованих сервісів якраз у тому, щоб отримати фінансовий продукт без витрат на побудову власного банку», зазначає Артем Ляшанов.
Про ризики
Поряд з аргументами на користь тренду, фінтех експерт називає й ризики, які часто залишаються поза увагою на етапі запуску:
- Репутаційний ризик переноситься на платформу навіть тоді, коли фінансовий продукт технічно надає партнер, а не вона сама;
- Залежність від одного партнера-провайдера створює операційну вразливість у разі його технічних збоїв чи проблем із регулятором;
- Швидке масштабування кредитних продуктів без достатньої моделі оцінки ризику може призвести до зростання простроченої заборгованості швидше, ніж компанія встигає це помітити.
Головне операційне навантаження для нефінансових компаній, які запускають вбудовані сервіси, пов'язане не з самою технологією, а з необхідністю вбудувати фінансовий продукт у процеси, які раніше не існували в компанії взагалі.
Як ми перевіряємо інформацію
Цифри та твердження в матеріалі звіряються з відкритими звітами аналітичних компаній, публічними регуляторними документами та першоджерелами. Там, де прогноз або оцінка належить конкретній організації, ми вказуємо її назву.
Редакційна позиція проста: пояснюємо механіку, а не продаємо ілюзії. Якщо дані неоднозначні, так і пишемо.